д.т.н., професор Мараховський Л.Ф., к.т.н., професор РАЕ Козубцов І.М.

 

Постановка проблеми та зв’язок її з важливими науковими завданнями. Сучасний етап розбудови правової, демократичної держави, інтеграції України у європейський освітній простір, глобальні процеси, що відбуваються в сучасному українському суспільстві, передбачають докорінну трансформацію світоглядних орієнтацій і ціннісних орієнтирів особистості. Перед керівництвом навчальними закладами всіх рівнів стоїть важливе питання утвердити у свідомості підростаючого покоління загальнолюдські моральні цінності та ідеали, виховати гуманну особистість, справжнього громадянина України [[1]].

Сучасна вища школа у своїй навчально-виховній роботі здебільшого не зуміла досі кардинально змінити філософію та ідеологію. Адже це потребує оновлення існуючої парадигми та в повній мірі реалізовувати концепції гуманізації національної освіти України, окресленої в офіційних нормативно-правових державних документах країни (Закони України "Про освіту ”, "Про загальну середню освіту ”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні ”, Державні національні програми "Освіта ” ("Україна ХХІ століття ”), "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті ”) вимагає від сучасної вітчизняної педагогічної науки глибокого переосмислення сутності гуманізації навчально-виховного процесу, його ґрунтовного науково-теоретичного аналізу та експериментального дослідження.

Взаємопов’язаним є забезпечення повноцінної підготовки та розвиток гуманної самосвідомості, творчої ініціативи молоді її здатності вільно орієнтуватися у світі духовних цінностей нести відповідальність за наслідки власних дій і вчинків в демократичному суспільстві. Аспірантура в цьому розумінні відіграє важливу роль. Вона є єдиною репродуктуючою системою підготовки майбутніх науково-педагогічних (НПП) та наукових (НП) кадрів вищої кваліфікації [[2]] при вищих навчальних закладах (ВНЗ) 3-4 рівня акредитації та наукових установах (НУ) [[3], [4]].

Невід’ємну основу гуманізації навчально-виховного процесу сприяє наукова школа, яку очолює науковий керівник. Не зважаючи на важливу ключову роль наукової школи, слід констатувати факт формального невизнання її на державному рівні, оскільки відсутність єдиної реєстрації, узаконення наукових відносин між науковим керівником та аспірантами-вихованцями все це понижує авторитетність її. Слабкий контроль та застаріли методи не вирішують а навпаки примножують проблеми при підготовці НП та НПК в аспірантурі [[5], [6]] та ад’юнктурі для потреб Збройних Сил [[7]]. Перечисленні систематичні зауваження потребують рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за проблемою. Необхідність створення наукових шкіл, як первинних наукових осередків диктується часам. НШ як вид особливого колективу відповідає розробленій А.С. Макаренко теорії поетапного формування колективу. І досі виконується закон життя колективу: рух – форма життя колективу, зупинка – форма його смерті; визначив принципи розвитку колективу; вичленував етапи (стадії) розвитку колективу [[8] С. 67]. Щоб стати колективом, група повинна пройти нелегкий шлях якісних перетворень [8; [9] с. 345]. Розуміючи це керівництво більшості вищих навчальних закладів України розробили та затвердили „Положення про наукові школи”, наприклад [[10]].

Автор роботи [[11]] акцентує увагу на тому. Що від розвитку та цілеспрямованої наукової роботи в рамках наукових шкіл значною мірою залежить науковий імідж університету і якість підготовки студентів. Акцентовано на двох шляхах формування наукової школи: еволюційний і комерційний. Перший із них передбачає поступове формування і розвиток наукового колективу і матеріальної дослідницької бази в рамках розвитку ВНЗ. Комерційний шлях передбачає запрошення стороннього лідера зі сформованим колективом, що вимагає створення ексклюзивних умов: потужної матеріальної бази та високої оплати праці.

На сучасному етапі розвитку університету важливе значення має опублікування наукових праць – монографій, підручників та посібників із грифом МОН, статей у фахових виданнях, які характеризують результативність наукової школи і є одним із важливих рейтингових показників оцінки університету. Потребує більшої уваги практична реалізація здобутків наукових шкіл. Багато розробок так і залишається на рівні теорії чи впроваджені тільки на університетському рівні, хоча могли б поповнити базу завершених розробок університету, готових до впровадження. Гострою залишається проблема фінансування наукових розробок. Перспективи науки завжди визначаються перспективами провідних наукових шкіл. Особливо це характерно для XXI століття, коли всі галузі світової науки достигли видатних висот, а будь-які наукові проблеми вимагають об’єднання зусиль вчених, утворення колективів вчених так в цих умовах надмірно зростає значення наукових шкіл визначає автор дослідження [[12]]. В роботі [[13]] авторами розглянуто перспективну систему підготовки експертів (офіційних опонентів) яка гармонійно доповнювала створену за новим принципом на основі синергетичного підходу замкнутого циклю репродукції ПН та НПК. Яке бачимо міждисциплінарний спектр досліджень та публікацій в останній час розширюється.

Формулювання цілей статті. Метою статі є висвітлення основного результату дисертаційного дослідження в частині, що стосується, а саме розгляду питання надання вагомого статусу наукової школи, як первинного наукового осередку аспірантури та надання рекомендацій, щодо впровадження єдиного загальнодержавного реєстру наукових шкіл на прикладі реєстру Міждисциплінарної Академії наук (МАН) України.

Результат дослідження. Виділимо об’єктом нашого дослідження із загальної структури системи освіти в Україні аспірантуру (ад’юнктуру) та докторантуру, для наочності представлено рис. 1. Роль наукової школи на чолі з її лідером (науковим керівником, консультантом) з даного рис. 1 представити дуже складно, оскільки він відповідає сучасному стану концепції підготовки НП та НПК в аспірантурі (докторантурі).

 

 

Рис. 1. Загальна структура системи освіти в Україні

 

 В авторській роботі [[14]] аспектом філософського дослідження було удосконалення освітньої системи підготовки наукових керівників в аспірантурі. Результатом якого розроблено нову структуру аспірантури та докторантури, фрагмент, якої представлено на рис. 2.

 

 

 

Рис. 2. Фрагмент нової структури аспірантури та докторантури

 

Подальші дослідженні в роботі [13] авторами уточнили структуру інституту аспірантури та докторантури, яка повинна доповнювати гармонійно доповнювала підсистемою підготовки експертів (офіційних опонентів).

Узагальнена структура інституту аспірантури та докторантури представимо для наочності у наступному рис. 3.

 

 

 

 

Рис. 3. Узагальнена перспективна структура інституту аспірантури та докторантури в Україні

 

Невід’ємним неформальним науковим напрямом на чолі її лідера (керівника, консультанта) при детальному вивченні наукових праць по історії науки в Росії можна виділити наукову школу (НШ). Утворення наукових шкіл – хороша російська традиція, яка явилась внаслідок особливостей культурно-історичного розвитку Росії, деякі з яких В.И. Вернадський охарактеризував наступним чином: «В России начало научной работе было положено правительством Петра, исходившего из глубокого понимания государственной пользы. Но эта работа быстро нашла себе почву в общественном сознании и не прерывалась в те долгие десятилетия, когда иссякла государственная поддержка научного творчества (…). Она создавалась при этом интеллигенцией страны (…) создавалась их личным усилием, по личной инициативе или путем образуемых ими организаций…» [[15]]. Отже предметом розгляду в дослідженні є наукова школа, (англ. scientific school, нім. wissenschaftliche Schule f, Richtung f) – форма організації колективної наукової праці робітників під керівництвом лідера школи, як правило, відомого вченого. Характеризується єдиною дослідною програмою, спільністю наукових поглядів і стилю наукової діяльності в конкретній галузі. Лідер є автором програмної концепції – основи для вирішення наукових задач.

Наукова школа – неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які діють під керівництвом визнаного лідера [[16]]. Це об’єднання однодумців, що розробляє життєво важливі для суспільства проблеми під керівництвом відомого в певній галузі дослідника, має значні теоретичні і практичні результати своєї діяльності, визнані у наукових колах і сфері виробництва. Таким чином, аспірант, докторант повинен на самому початку свого наукового шляху «примкнуть» до наукової школи, визначити та затвердити в неї тему дисертаційного дослідження, вести власні дослідження у повній взаємодії з вченими. Аспірант, докторант своїми дослідженнями привнесуть свій вклад на діяльність наукової школи і одночасно будуть використовувати науковий потенціал наукової школи для самоформування як спеціаліста в проблематиці наукової школи [12]. Сукупність наукових шкіл в одній аспірантурі та докторантурі можна розглядати як вже міждисциплінарну аспірантуру. Зустрічі цих наукових колективів слід розглядати, як міждисциплінарну призму реалізуюча на основі експертної системи. Філософія міждисциплінарної призми детально розглянуто в роботі [[17]]. Її ідеї наочно продемонструємо на нижче наведеному рис. 4.

 

 

 

 

Рис. 4. Ідея реалізації міждисциплінарної призмі у випадку відпрацювання колегіального рішення

 

Практичні психофізичні дослідження потверджують відсутності двох і більше однакових індивідуумів. А отже в кожного є власний погляд (думка) на рішення того, чи іншого випадку. Хоча б наприклад взяти групу експертів одного наукового напряму однієї спеціальності (рис. 5), всі вони різні і дослідження їх можна розглядати як міждисциплінарне (міжоб’єктове) в межах однієї спеціальності. Розбіжність весь час прямує до нуля.

 

 

 

 

 

Рис. 5. До пояснення міждисциплінарності в межах однієї наукової спеціальності

 

Розглянемо детальніше наукові школи. У діяльності наукової школи реалізуються такі основні функції: отримання наукових знань (дослідження і навчання); поширення наукових знань (комунікація); підготовка обдарованих вихованців (відтворення). Науковій школі властива сукупність ознак, які дають змогу ідентифікувати таке творче об’єднання дослідників. Головною ознакою НШ є ефективне засвоєння і дослідження її членами актуальних проблем з висунутих керівником наукових напрямів. Мінімальний цикл, що дає підстави фіксувати існування школи, становлять три покоління дослідників: засновник школи – його послідовник – учні послідовника. Ключовою фігурою НШ є її лідер, ім’ям якого названо школу. Це – видатний, авторитетний учений, котрий розробляє фундаментальні та загальні питання науки, продукує ідеї, нові напрями досліджень, здатний об'єднати навколо себе колектив однодумців. Серед інших ознак НШ прийнято виділяти такі: багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій провідних професійних журналів і збірників); широта проблемно-тематичного, географічного, хронологічного діапазонів функціонування НШ; збереження традицій і цінностей НШ на всіх етапах її становлення та розвитку, забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи; розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілку ванні; об’єднання в НШ певного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями – послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку; постійні комунікаційні зв’язки (горизонтальні і верти кальні) між учителем та учнями, рядовими членами школи; активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників, навчальних посібників, розробка нових курсів); офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень НШ (число академіків, док торів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячів і працівників). Вважається, що лідером НШ є переважно доктор наук. У її складі має бути не менше трьох докторів наук за спеціальністю. Проблематика наукових досліджень учнів обов’язково має бути пов’язана з тематикою вчителя – лідера школи. Інколи вказують на географічну дислокацію як одну з ознак школи. Ця формальна ознака може бути використана як додаткова в процесі ідентифікації НШ. Найпоширенішим методом ідентифікації НШ є вивчення потоку кандидатських і докторських дисертацій науковців, які входять до цього неформального колективу. Такий підхід правомірний, оскільки виявляє взаємовідносини "вчитель – учень", що є особливо суттєвим для НШ. Він є ефективним, оскільки дає змогу отримати конкретні результати, що базуються на кількісних даних про захищені під керівництвом того чи іншого вченого дисертації, свідчить про відповідність тематики дисертацій учнів проблематиці дисертації лідера. Бібліометричні методи допомагають вивчити частоту цитування праць керівника його учнями. Наукові школи є головною неформальною структурою науки, що робить значний внесок у її розвиток. їх представники, як правило, досягають значних наукових результатів. З аналізу значимості НШ витікають очевидні речі, а саме: необхідно підвищити престиж наукових шкіл; підвищити статус керівника НШ; ввести єдиний реєстр НШ України, який розмістити на загально доступних науково-освітніх ресурсах Міністерства освіти та науки, спорту та молоді, а окремі витяги з посиланням на офіційних сайтах ВНЗ та НУ, де функціонують аспірантури (ад'юнктури), докторантури; керівником НШ має очолювати, як правило доктор наук та активні кандидати наук, які за сукупністю наукового результату можуть претендувати на доктора наук. Зазначене коло не вирішених проблем гальмує розвиток вітчизняної науки. Авторським колективом зроблено вдалу спробу реалізувати коло намічених проблем, у вигляді Інтернет проекту зі створення єдиного загальнодержавного реєстру НШ України [[18]] на базі створеної професійної наукової консолідації Міждисциплінарна академія наук (МАН) України [[19]]. Засновники наукових шкіл отримують сертифікат із зазначенням унікального реєстраційного номеру. Основними критеріями визнання наукової школи є [11]: відповідність профільної теми державним пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки, програмам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Національної асоціації наук, галузі; захист докторських і кандидатських дисертацій за напрямом школи; наявність відкриттів, винаходів; опублікування монографій, публікацій у фахових виданнях, депонування звітів; організація наукових заходів: щорічних міжнародних чи всеукраїнських конференцій, постійно діючих семінарів; створені на базі школи діючі науково-виробничі структури державного рівня. Автор [11] переконаний, що тільки формування таких структурованих наукових шкіл, які працюють та розвиваються за ретельно продуманою схемою і планом, може гарантувати ефективний розвиток науки в університеті і забезпечити його власними науково-педагогічними кадрами; повна моральна, фінансова, організаційна підтримка наявних наукових шкіл – поки що єдиний шлях врятувати науку в Україні. Підставою для віднесення якогось неформального колективу до наукової школи повинні бути головний напрям досліджень, кількість публікацій, індекс цитування (не лише окремого учасника школи, але і всіх, хто в неї входять), кількість захищених дисертацій. Сформулюємо основні завдання наукової школи: підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів для вищих навчальних закладів України; обговорення основних результатів дисертаційних досліджень аспірантів, ад’юнктів, докторантів і здобувачів; опанування кандидатських дисертацій, підготовка відгуків на автореферати дисертаційних досліджень, рецензування навчальних і робочих програм, підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій тощо; вивчення, узагальнення та пропаганда передового міждисциплінарного науково-педагогічного досвіду в організації навчально-виховного процесу в освітніх закладах; підготовка, організація і проведення внутрішніх, Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних заходів; керівництво науково-дослідною роботою студентів та курсантів; створення науково-експериментальних полігонів в Міждисциплінарній Академії Наук (МАН) України. Очікуючий позитивний результати від реєстрації НШ: позитивно вплине на імідж країни; керівники НШ матимуть змогу заявити про створення школи та отримати встановленого зразка сертифікат засновника. підвищення відповідального ставлення засновників НШ, щодо якості підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; здобувачі вчених ступенів матимуть змогу самостійно обирати цікаві та посильні наукові напрями, та зменшить втрату часу на пошук наукового керівника за бажаним напрямком. Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Отже, з розгляду питання можна зробити наступні важливі висновки: 1. Отриманий результат є логічним продовженням роботи [[20]] націлених на гармонізацію навчально-виховного процесу підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. 2. Для повноцінного існування репродуктуючої системи підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації важливою умовою є наявність наукових шкіл, які очолюють літери. 3. Рівень важливості наукових шкіл має бути тотожним рівню вищому навчальному закладу. Очевидно аспірантура (ад’юнктура) та докторантура має бути займати належне місце в системі вищої освіти. 4. Важливо створити і підтримувати гарантувати авторитет лідерам наукових шкіл. Для цього потрібно запровадити єдиний загальнодержавний реєстр наукових шкіл. Таким прикладом може служити створення єдиного загальнодержавного реєстру НШ України в рамках Інтернет проекту Міждисциплінарної академії наук (МАН) України. 5. Наявність єдиного загальнодержавного реєстру НШ України підтриманого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України створить потужній науковий імідж країни на міжнародному науковому просторі. 6. Наявність єдиного загальнодержавного реєстру НШ України поліпшить пошук здобувачам, аспірантам, ад’юнктам, докторантам притаманних їм наукові напрями майбутньої пошукової діяльності. 7. Необхідно адаптувати законодавство України, в частині, що стосується державного визнання, стимулювання діяльності НШ, та врахування обсягів навчального, наукового, методичного навантаження.

 

 

[1] Сипченко В.І. Наукова школа кандидата педагогічних наук, професора Сипченка Валерія Івановича „Гуманізація навчально-виховного процесу” [Електронний ресурс] // Гуманізація навчально–виховного процесу. Випуск L. – Слов’янськ – 2010 С. 8. – 11. – Режим доступу URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gnvp/2010_50/2.pdf.  
[2] Бедный Б.И., Миронос А.А. Подготовка научных кадров в высшей школе. Состояние и тенденции развития аспирантуры: Монография. Нижний Новгород: Изд-во ННГУ, 2008. – 219 с.
[3] Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309.
[4] Інструкція про організацію підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у Збройних Силах України Наказ Міністра оборони України та Міністра освіти і науки України від 30 червня 2000 р. № 194/265 (зміни згідно Наказу Міністра оборони України та Міністра освіти і науки України № 662/771 від 14.11.2006 р.).
[5] Козубцов И.Н., Козубцова Л.С. Проблема подготовки молодых научно-педагогических кадров в аспирантуре. Научно-технический журнал "Новые технологии в образовании". – Воронеж. Мастеринг, 2009. – №5. – С. 86 – 88. – ISSN 1815-6835.
[6] Козубцов І.М. Проблема підготовки в аспірантурі майбутніх науково-педагогічних кадрів // III Международная научная конференция „Современные достижения в науке и образовании” 16 - 23 сентября 2009 г., Тель Авив (Израиль) – Хмельницкий: Хмельницкий национальный университет, 2009. – С. 192 – 194. (укр., рус., англ.). – ISBN 978-966-330-070-2. – [Електронній ресурс] – Режим доступу: http://www.iftomm.ho.ua/docs/Program_conf_Israel2009.doc.  
[7] Козубцов И.Н., Козубцова Л.С. Проблема подготовки молодых научно-педагогических кадров для высших военных учебных заведений в адъюнктуре. // Становление и развитие военной педагогики в России; материалы Всероссийской научно-практической конференции с международным участием, посвященной 85-летию со дня рождения выдающегося военного педагога и психолога Барабанщикова А.В. (г. Пенза 7 – 9 октября 2009 г.). – Пенза. Пензенский государственный педагогический университет им. В.Г. Белинского, Военный университет Министерства обороны РФ, 2009. – С. 182 – 185.
[8] Подласый И.П. Новый курс: Учебник для студ. пед. вузов. В 2 кн. – М.: Гуманыт. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 2: Процесс воспитания. – 256 с. – ISBN 5-691-00174-4.
[9] Военная педагогика: Учебник для вузов. Под ред. О.Ю. Ефремова. – СПб.: Питер, 2008. – 640 с.: ил. – (Серия «Учебник для вузов»). – ISBN 978-5-388-00127-6.
[10] Положення про наукові школи Національного університету кораблебудування. [Електронний ресурс]. Інформація. Національний університет кораблебудування. – Режим доступу URL: http://www.nuos.edu.ua/polozhennya-pro-naukov%D1%96-shkoli.  
[11] Конвісер І. Наукові школи: стан і перспективи [Електронний ресурс]. Офіційний сайт Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Розділ Наукові школи. – Режим доступу URL: http://www.vmurol.com.ua/index.php?idd=%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8.
[12] Криворученко В. К. Научные школы – эффективный путь проведения диссертационного исследования [Електронний ресурс]. Информационный гуманитарный портал "Знание. Понимание. Умение". – Режим доступу URL: http://www.zpu-journal.ru/asp/scientific_schools/2007/Krivoruchenko/  
[13] Козубцов И.Н., Радченко Н.Н., Заика Ю.Л. Система подготовки экспертов (официальных оппонентов) научной и научно-технической деятельности // Актуальные вопросы современной психологии и педагогики [Текст]: Сборник докладов VII-й Международной научной конференции (Липецк, 24 декабря 2011 г.). / Отв. ред. А.В. Горбенко. – Липецк: Издательский центр «Гравис», 2011. – 192 с.
[14] Козубцов І., Штаненко С. Філософський аспект освітньої системи підготовки наукових керівників // Науково-практичний журнал. Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. Національний університет оборони України. 2011. – №1-2 (10-11) – С. 56 – 60.
[15] Вернадский В.И. Труды по истории науки в России. М., 1988. – С. 65
[16] Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 6-те вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2008. – 310 с. – ISBN 978-966-346-463-3.
[17] Мараховский Л.Ф., Козубцов И.Н. Междисциплинарная призма на основе экспертной системы // Научный электронный архив. URL: http://econf.rae.ru/article/6712.  
[18] Енциклопедія «Українські наукові школи» [Електронний ресурс] Сайт журнала в Интернете Міждисциплінарна академія наук (МАН) України. – Режим доступу URL: http://schools-ua.at.ua.
[19] Міждисциплінарна академія наук (МАН) України [Електронній ресурс]. Офіційний сайт Міждисциплінарна академія наук (МАН) України. – Режим доступу: http://man-ua.at.ua/
[20] Мараховський Л.Ф., Козубцов І.М., Масесов М.О. Міждисциплінарна академія наук (МАН), єдиний в Україні проект формування міждисциплінарної консолідації вчених // Эффективные инструменты современных наук 2012 (27 апреля – 05 мая 2012 г. Чехия [Електронний ресурс]. – Режим доступу URL: http://www.rusnauka.com/13_EISN_2012/Pedagogica/4_109795.doc.htm.